«Змінити звичне на нове: як вихователька дитячого садка стала операторкою ЧПК»
Вікторії 43 роки. За освітою вона вчителька початкових класів, а останні 15 років працювала вихователькою в дитячому садку. Сьогодні вона працює на виробництві операторкою верстатів із числовим програмним керуванням.
Думки про зміну професії у Вікторії з’явилися ще раніше. А згодом у соціальних мережах вона натрапила на пропозицію пройти навчання у KSE ProfTech. Вирішила дізнатися більше — і спробувати себе у зовсім новій сфері.
Від роботи з дітьми — до технічної професії
За освітою Вікторія вчителька початкових класів. Після навчання вона недовго працювала у школі, а потім перейшла в дитячий садок — там їй подобалося більше. Та попри любов до роботи з дітьми, з часом їй захотілося займатися чимось, що дає більш відчутний результат.
«З дітьми дуже цікаво, але мені завжди хотілося щось робити руками. Хотілося наприкінці дня бачити конкретний результат своєї роботи — річ, яку ти зробила сама і можеш сказати: “Оце зробила я”».
До початку навчання Вікторія не замислювалася над тим, що робота на виробництві може вважатися переважно чоловічою. Вперше звернула на це увагу вже на курсі.
«Коли я прийшла на навчання і побачила, що в групі переважно чоловіки, на мить замислилася, чи впораюся. Але до цього в мене взагалі не було відчуття якихось обмежень. Тож вирішила: раз уже прийшла — треба пробувати».
Найстрашніше слово — «програмування»
Коли Вікторія вперше читала про обов’язки оператора ЧПК, найбільше її насторожило програмування.
«З комп’ютером я дружу, з цим проблем немає. Але слово “програмування” спочатку трохи лякало. Для мене це вже здавалося зовсім іншою історією».
Її чоловік — програміст, тому Вікторія уявляла програмування як велику й складну сферу з різними мовами та значним обсягом знань.
«Я знала, скільки існує мов програмування, які там обсяги, і думала: невже мені все це треба знати? Коли я це вивчу? Чи взагалі потягну? Саме це на початку лякало мене найбільше».
Та вже під час навчання виявилося, що початкові побоювання були перебільшеними.
«Як виявилося, не такий страшний чорт, як його малюють. Треба пробувати, однозначно».
Інтенсивний темп і нова сфера
Після 15 років роботи у зовсім іншій сфері Вікторії довелося за короткий час зануритися у нову професійну мову, обладнання та технологічні процеси.
Найбільшим викликом, каже вона, був темп навчання.
«Я не скажу, що саме навчання давалося важко. Складніше було тримати темп. Матеріалу багато, і його потрібно не просто прочитати, а справді зрозуміти — що це, як воно працює і з чим ти матимеш справу».
Для Вікторії це означало фактично повне занурення в навчання.
«Для мене це була кардинально інша сфера, ніж усе, чим я займалася до цього. Тому в той період були тільки курси — більше ні на що часу не було».
Від навчального верстата — до реального виробництва
Після завершення навчання Вікторія працевлаштувалася на виробниче підприємство. Сьогодні вона працює на верстаті, контролює процес і перевіряє виготовлені деталі. До цього вона мала лише загальне уявлення про роботу на виробництві, тож багато речей відкривала для себе вже на новому робочому місці.
«Ти приходиш, отримуєш завдання, тобі показують, що і як потрібно зробити, а далі працюєш самостійно. Ніхто не стоїть над тобою і не контролює кожен крок. Мені подобається ця гнучкість і самостійність у роботі».
Ще однією відчутною зміною став рівень доходу. Водночас Вікторія наголошує: робота вихователя чи вчителя складна і дуже відповідальна, але її оплата, на жаль, не завжди цьому відповідає.
«Фінансова частина виявилася дуже хорошим бонусом. Я не хочу нічого поганого сказати про роботу в садочку чи школі — вона дуже класна, максимально відповідальна і зовсім не легка. Але якщо порівнювати оплату з моєю теперішньою роботою, різниця дуже відчутна».
Можливість постійно рухатися далі
У новій професії Вікторію привабила можливість постійно розвиватися й опановувати складніші завдання.
«Я знаю себе: коли доходжу до певної стелі й розумію, що далі рухатися нікуди, мені стає нецікаво. А тут інакше: дійшла до одного рівня — переходиш на наступну сходинку і рухаєшся далі».
Рішення змінити професію підтримала й родина.
«Чоловік одразу сказав: “Я в тебе вірю, я знаю, що в тебе вийде”. Діти спочатку були трохи в шоці — для них це було неочікувано, але теж підтримали. А батьки сказали: “Ми знаємо, що в тебе все вийде. Це ж ти”».
Сьогодні Вікторія вже працює за новою професією, набирається досвіду та планує розвиватися далі. А тим, хто лише думає про професійні зміни, радить: «Треба пробувати. Однозначно».
Якщо ви теж думаєте про зміну професії та хочете спробувати себе у технічній сфері, переглядайте актуальні програми KSE ProfTech та обирайте напрям навчання, який підходить саме вам.