Відтік кадрів: як АРДЕНЗ шукає нові підходи до підготовки працівників
Гострий дефіцит робітничих професій, який накопичувався роками, накладається на нову проблему — відтік молодих людей за кордон. Після рішення уряду дозволити виїзд юнакам віком 18–22 роки, офіційна статистика говорить про відсутність «масового виїзду». Проте роботодавці бачать іншу картину: навіть кілька втрачених працівників на виробництві можуть стати критичним ударом для цілої компанії.
«Ми вкладали в цих хлопців знання, час, ресурси…»
Про це відверто говорить Анатолій Корж, директор ТДВ «Броварський завод котельного обладнання АРДЕНЗ».
«Через брак робочих рук ми запрошували і навчали студентів із технічних вишів і профтехів — операторів верстатів, конструкторів, зварювальників. Нам вдалося залучити п’ятнадцять працівників, але понад третину з них завод втратив цього місяця. П’ятеро людей з виробничих професій пішли майже одразу — просто зателефонували і сказали, що більше не виходять, бо мають можливість поїхати за кордон», — розповів він у коментарі для ICTV.
За словами Анатолія, такі втрати відчутні не лише на рівні кадрів. Вони одразу б’ють по плануванню і виробничих графіках, тягнуть за собою зрив замовлень і підривають довіру клієнтів. Він наголошує: у промисловості все взаємопов’язано — варто випасти одному фахівцю, і зупиняється цілий технологічний ланцюг.
Досвід співпраці з KSE ProfTech
Водночас історія АРДЕНЗ — це приклад того, як проблема може трансформуватися в рішення. Компанія стала одним із перших партнерів програми KSE ProfTech, що поєднує навчання з практикою на виробництві.
На підприємстві вже працюють перші випускники цієї програми. І результат, за словами Анатолія, перевершив очікування:
- випускники швидко адаптуються, бо вже бачили виробництво на практиці;
- вони не мають «шоку першого дня», коли людина вперше потрапляє у цех;
- базові знання і навички дозволяють їм одразу включатися в роботу.
Чому «ринок праці» вже не працює
Анатолій пояснює: сьогодні не можна просто «чекати» на ринку готових кадрів. Молодь виїжджає за кордон, а ті, хто залишається, часто не мають потрібних компетенцій. Знаходити досвідчених спеціалістів дедалі важче, а витрати на перенавчання постійно зростають.
У таких умовах співпраця з навчальними програмами стає не розкішшю, а необхідністю. Це спосіб для бізнесу самому формувати майбутніх працівників — давати їм потрібні знання, навички та цінності ще на етапі навчання.
На кого орієнтуватися далі
Відтік молодих кадрів — це сигнал, що ставка виключно на хлопців 18–22 років є занадто ризикованою. Бізнесу доведеться ширше дивитися на потенційні джерела робочої сили. Серед них:
- жінки у технічних професіях — кількість охочих опановувати «нетипові» спеціальності зростає;
- ветерани та демобілізовані — люди з сильною мотивацією знайти себе у мирній професії;
- вимушені переселенці — вони шукають новий старт і готові працювати у промисловості та логістиці;
- доросле населення, яке потребує перекваліфікації — саме тут прихований величезний резерв для економіки.
Саме перекваліфікація дорослого населення може стати тим ключем, який дозволить зняти кадрову напругу. Ініціативи на кшталт KSE ProfTech уже довели: знайти й навчити мотивованих людей реально, якщо створювати тісний зв’язок між навчальними закладами та роботодавцями.
Відтік молоді — це серйозний виклик, але водночас і сигнал до змін. Бізнес більше не може покладатися на стихійний «ринок праці». Необхідно інвестувати у власні кадри, співпрацювати з освітніми програмами, підтримувати перекваліфікацію дорослого населення.
Поєднання освіти та виробництва сьогодні стає не просто моделлю підготовки працівників, а стратегією виживання бізнесу. Для компаній це інвестиція у стабільність, для країни — шанс утримати й розвинути людський капітал, що стане основою економічного відновлення.
https://m.youtube.com/watch?si=ZH2D6QC3pe_Q0Vyo&v=q9y6K7fvjLQ&feature=youtu.be