Штангенциркуль, який привів у нову професію: історія Єгора, ветерана, який після фронту опановує технічну професію у KSE ProfTech

Кілька років тому мама подарувала Єгору штангенциркуль. Просто так — бо гарний інструмент і «колись згодиться». Він лежав собі в шухляді, як дрібничка з минулого, доки не став у пригоді. Сьогодні Єгор тримає його в руках уже з іншим сенсом — як інструмент нової професії та нової сторінки життя.

Єгор отримав фінансову освіту у КНЕУ, став магістром фінансів. Натомість його завжди тягнуло до чіткості, яку дає форма й зображення. Тому після університету він поринув у графічний дизайн, у якому пропрацював понад десять років. Логотипи, айдентика, презентації, шрифти — усе це вимагало просторового мислення, уміння бачити форму, баланс, пропорцію. «Мені завжди подобався технічний дизайн, де кожен міліметр має значення. Навіть один із перших київських паркоматів був із моїм логотипом», — згадує він.

А потім настало 24 лютого.

Того ранку він вийшов на проспект, побачив затори в обидва боки і зрозумів, що рішення вже прийнято. Мама була на лівому березі, брат — в іншому районі, а він стояв із виделкою та ножем у квартирі, у місті, яке треба було захищати. Досвід строкової служби у спецназі підказував: у перші години важливо опинитися там, де є зброя, де є система, де є згуртованість. За кілька днів він був у військкоматі.

Так він потрапив у піхотний підрозділ — той самий, який згодом реорганізують у 23-й окремий розвідувальний батальйон. Єгор провів майже два роки на Донеччині: Новомихайлівка, Павлівка, Покровськ, Лиманський напрямок — назви, які сьогодні звучать як мапа війни, а для нього стали мапою життя. Він згадує це без прикрас і без зайвої героїки: просто досвід, який формує людину і змінює її назавжди.

«Бували моменти, як у кіно. Ми думали, що танк наш, а він як почав давити позиції… Бігли через ліс, який горів кілька днів. Я в якийсь момент подумав, що просто впаду і засну. Але добіг», — говорить він майже рівним тоном, ніби про щось буденне, хоча за цими словами — чисте виживання.

Потім було поранення — символічно в день народження путіна. «Жартую, що мав завдання привітати», — каже він. У лікарні Мечникова лікарі буквально зібрали його руку заново: перебита артерія, операція, госпіталь, довга реабілітація. Формально — «місяць лікування». Фактично — пів року боротьби за те, щоб пальці хоч трохи слухалися. На момент списання рука майже не працювала: рухалися лише два пальці, кисть була нерухома.

Повернення до цивільного життя далося непросто. Єгор спробував повернутись у дизайн — але все в ньому змінилося. «Дизайн — це естетична відповідальність, якої не можна виміряти. Ти живеш цим постійно. Після війни мені хотілося чогось чесного, вимірюваного. Прийшов, зробив, здав зміну — і повернувся додому». У ньому з’явився запит на конкретику, на точність, на роботу з формою і матеріалом — але вже не на екрані, а в реальному світі.

Саме тоді він випадково побачив рекламу KSE ProfTech.

Його зачепила навіть не можливість навчатися безкоштовно, а сам підхід — не «допомога ветеранам», а реальний шлях повернення в професійне життя. Короткі практичні програми, сучасні верстати, реальні роботодавці, робота руками й головою. Він відчув, що це співпадає з тим, ким він став після війни.

І тоді в шухляді він знову побачив той самий штангенциркуль.

Інструмент, який мама подарувала «на майбутнє». Тепер це майбутнє настало. А разом із ним — розуміння, що точність, просторове мислення, уважність, логіка, любов до креслень і потреба «бачити результат у міліметрах» — це не випадкові риси, а те, що веде його до професії оператора ЧПК.

«Мені підходить ця робота: я працюю не всією рукою, але я працюю. Дрібна моторика ослаблена, але великі деталі я беру. І ЧПК — це чесна професія. Тут немає “подобається — не подобається”. Є просто — відповідає кресленню чи ні. Це мені дуже підходить», — пояснює він.

Сьогодні Єгор готується до працевлаштування і каже, що навчання в KSE ProfTech повернуло йому відчуття опори й передбачуваності. «Тут усе чітко: є інструмент, є завдання, є результат. Після війни дуже хочеться саме такого — роботи, де все можна виміряти і довести до точності. Я знаю, що зможу працювати й бути корисним. І це, мабуть, найголовніше»..

Штангенциркуль, який колись був просто річчю “про запас”, тепер став першим інструментом у його новій справі.