«Ми заходимо у 2026 рік із більшим дефіцитом кадрів» — Сергій Савицький для КИЇВ24

Кадровий дефіцит в Україні перестає бути тимчасовою проблемою воєнного періоду й дедалі більше набуває структурного характеру. На цьому наголосив керівник проєкту KSE ProfTech Сергій Савицький, коментуючи ситуацію на ринку праці в економічному блоці програми ведучої Юлія Матвєєва в ефірі телеканалу КИЇВ24.

За словами Савицького, озвучені в ефірі дані підтверджують: дефіцит кадрів уже напряму впливає на здатність бізнесу відновлюватися й зростати.

«Кадровий дефіцит нікуди не зник. Ми фактично заходимо у 2026 рік із ще більшим браком робітничих кадрів, ніж мали раніше. І за прогнозами Міністерства економіки, ця ситуація буде лише погіршуватися», — зазначив Сергій Савицький.

Бізнес готовий працювати, але бракує людей

Як свідчать дані, озвучені в економічному блоці програми, у 2025 році український бізнес продемонстрував високу адаптивність: підприємств відновили найм персоналу, а значна частина компаній працює у повному або близькому до довоєнного обсязі. Водночас саме нестача працівників дедалі частіше стає ключовим обмеженням для розвитку.

За оцінками Мінекономіки, дефіцит робітничих кадрів уже становить близько 500 тисяч осіб, а в середньостроковій перспективі може зрости до 700 тисяч. Найактивніше персонал шукають у Києві та області, а також у Львівській і Дніпропетровській областях.

Найбільший попит зосереджений у переробній промисловості, а також у торгівлі, охороні здоров’я, освіті та сільському господарстві. Серед найбільш затребуваних професій — водії, зварники, машиністи, слюсарі, вчителі та швачки.

«Компанії мають замовлення, обладнання, технології, але не можуть масштабуватися через нестачу людей, які здатні працювати на виробництві вже зараз», — підкреслив Савицький.

Чому дефіцит стає системним

У коментарі в ефірі КИЇВ24 керівник KSE ProfTech звернув увагу на комплекс причин кадрового дефіциту. Серед них — виклики воєнного часу, міграція, мобілізація, а також зміна структури попиту на професії.

«Є галузі, які навіть у війні зростають і створюють робочі місця. Але вони потребують інших кваліфікацій. Саме цей розрив між попитом бізнесу й навичками людей і формує хронічний дефіцит», — зазначив він.

Додатковим фактором є очікування самих працівників. Опитування показують, що людей до звільнення найчастіше підштовхують відсутність розвитку, низька компенсація, вигорання, відчуття недооцінки та перевантаження.

Як реагують роботодавці

В умовах посилення конкуренції за кадри бізнес змінює підходи до утримання персоналу. За даними Державної служби зайнятості, у 2026 році понад половина підприємств планують підвищення заробітної плати на 10–20%.

Окрім зарплати, компанії дедалі частіше пропонують житло, логістику, розширені соціальні пакети, розширюють географію пошуку та інвестують у адаптацію працівників.

«На ринку праці фактично відбувається конкуренція за людей. Зарплата вже не є єдиним аргументом — бізнес змушений думати про стабільність і довгострокову мотивацію», — наголосив Савицький.

Перекваліфікація як відповідь економіки

Коментуючи підсумки економічного блоку програми, Сергій Савицький підкреслив: в умовах системного кадрового дефіциту швидка перекваліфікація дорослих стає економічною необхідністю, а не соціальною опцією.

«Без системної роботи з навичками кадровий дефіцит лише поглиблюватиметься. Перекваліфікація — це спосіб швидко повернути людей в економіку й перетворити людський потенціал на реальний фактор зростання», — резюмував керівник KSE ProfTech.

За прогнозами експертів, у 2026 році кадровий дефіцит залишатиметься одним із головних викликів для українських компаній. Саме тому інвестиції в навички, перенавчання та адаптацію робочих місць до нових реалій ринку праці стають критично важливими для економіки України.

Детальніше - у відео.