«Мені захотілося чогось фундаментального». Історія Андрія, який прийшов у KSE ProfTech вчитися працювати з металом

Андрію 55. За його плечима — програмування, бізнес, юридична практика, державна служба, важка аварія, реабілітація, життя за кордоном і повернення в Україну під час війни.

Сьогодні він навчається в KSE ProfTech на курсі оператора верстатів з ЧПК і пояснює свій вибір просто: після дуже різного професійного досвіду йому захотілося повернутися до чогось справжнього, точного і фундаментального.Початок інтересу до технологій

Батьки Андрія працювали на великому технічному підприємстві у Хмельницькому. У такому середовищі техніка, виробництво і точність були не абстракцією, а частиною щоденного життя — разом із повагою до інженерної справи. Саме там сформувався його ранній інтерес до технологій. Ще підлітком Андрій захопився комп’ютерами. 

«Я вибрав комп’ютери і в 14 років зібрав свій перший комп’ютер. У той час це була історія не про доступність, а про інтерес — коли хочеш розібратися, як це працює», - розповідає він.

Згодом програмування і технології стали важливою частиною його життя. Але вже на старті він мав і ще одну базову навичку, яка з часом знову вийде на перший план.У старших класах Андрій навчався в навчально-виробничому комбінаті, де опановував токарну справу. Каже, що обрав її майже природно: у родині робота з металом була чимось зрозумілим і близьким. Після практики він отримав четвертий розряд. Тоді це був один із напрямів, а не головна життєва траєкторія. Але саме до нього він повернеться через десятиліття.

Від різних ролей — до цілісного досвіду

Після служби в армії життя різко змінилося — інша країна, інші умови. Як і багато хто у 1990-х, Андрій шукав не “ідеальний шлях”, а можливість працювати й рухатися вперед. Його кар’єра охопила різні сфери: бізнес, власне підприємництво, виробничі та комерційні проєкти, юридичну практику й державну службу. Згодом — роботу у великих системах на перетині управління, технологій і автоматизації. Важливою сторінкою стала кооперація, де він займався автоматизацією процесів і впровадженням ІТ-рішень. Пізніше — автоматизація мереж роздрібної торгівлі. Цей досвід сформував широке бачення — від технологій до бізнесу й управління. Але в центрі залишалося одне: як ідея стає реальною річчю.

«Можна змінювати професії, країни, обставини — але в якийсь момент ти приходиш до простого: хочеться робити щось реальне».

Одним із переломних моментів у житті Андрія стала серйозна автомобільна аварія. Три тижні він провів у комі, після чого почалася тривала реабілітація — півтора року він заново вчився ходити.

Цей досвід змінив його погляд на життя: важливішими стали прості речі — близькі люди, підтримка, спілкування і заняття, яке дає внутрішню опору. Одним із таких стало його давнє захоплення — кактуси. Сьогодні він вирощує близько 300 рослин, більшість із яких — із насіння, а одному з них уже 45 років. Для нього це історія про витривалість, час і здатність відновлюватися. Повномасштабна війна знову змінила життя. У перші дні він повернувся в Україну, евакуював батьків із Бучі, допомагав після деокупації, а згодом через стан здоров’я виїхав до Німеччини. Повернувшись, поставив собі просте питання: що далі? Так він побачив KSE ProfTech. Обираючи між електронікою і верстатними технологіями, зупинився на металі.

«Захотілося чогось фундаментального. Я б назвав цей вибір більш естетичним, ніж логічним. Просто цей блиск металу, ці ідеальні поверхні і розуміння того, що це річ, яка може пережити десятиліття», — каже він.

Чому саме металообробка

Для Андрія робота з металом — це основа будь-якої технології. Якою б не була ідея, вона має бути реалізована фізично — і без металообробки це неможливо. Саме тому він говорить про фундаментальні навички як базу для розвитку виробництва, інженерії та сучасної техніки. Для нього металообробка — це не просто професія.

«Що б не придумав учений — поки працівник не зробить це з металу, воно не працює. Придумувати можуть усі. А от реалізовувати, ще й реалізовувати в металі — це вже зовсім інший рівень», — говорить він.

Про KSE ProfTech він дізнався з оголошення, але вирішальним стало перше спілкування з командою. Його переконали чіткість процесів, якість підготовки і ставлення до людей. У навчанні він не відчув формальності — і теорія, і практика були корисними. Водночас він переконаний: ЧПК не варто ускладнювати — це навичка, яку можна опанувати, якщо розуміти логіку і відчувати матеріал.

«Для мене перший день був показником. Я дивився не тільки на програму — я дивився, як усе організовано. Якби мені не сподобалося, я б на другий день уже не прийшов. Але тут було видно, що все працює».

Окремо для нього важливий колектив. Після тривалих змін і ізоляції саме робоче середовище стало джерелом енергії — коли є взаєморозуміння, підтримка і спільна робота. Сьогодні він розглядає роботу у сфері високоточної обробки металу, з урахуванням власних можливостей і умов. Це не про різкий старт, а про усвідомлений вибір — залишатися активним і займатися справою, яка має сенс.

Його історія — про повернення до суті: коли після різного досвіду обираєш фундаментальні речі. Ті, що створюють реальний результат — там, де ідея стає матерією.

«Це під силу абсолютно всім. Щоб працювати токарем чи фрезерувальником на верстатах з ЧПК, не треба бути програмістом. Треба просто любити метал і розуміти, як його обробляти».Варто обирати те, що працює, дає результат і що можна зробити своїми руками.

Якщо ви теж думаєте про новий напрям або хочете спробувати себе в технічній сфері — зверніть увагу на програми KSE ProfTech.